психология и психотерапия

Вибір психотерапевта: базові кроки

Владлена Дмитрієва
Вибір психотерапевта (психолога) є для клієнта процесом відповідальним та трохи лотерейним. Адже, коли мова йде про стосунки між людьми, гарантій бути не може. В спільній роботі клієнта та психотерапевта головним засобом, що зцілює, є психотерапевтичні стосунки. Це специфічні стосунки, що встановлюються між ними. Аж потім методи, засоби та вправи.

Про те, чи встановлено, чи ні стосунки, можна судити трохи згодом, коли попередній вибір вже зроблено. Спочатку маємо відповісти собі чесно на два запитання.

Перше – чи можу я впоратися із тим, що мене непокоїть, самостійно. Друге – чи готова/готовий я сумлінно працювати разом із спеціалістом над своїм зціленням.
Коли на перше запитання отримаємо від'ємну відповідь, а на друге – додатну, можемо починати пошук психотерапевта.

Початковий крок буває різним: хтось звернеться до «сарафанного радіо», хтось стане вивчати інформацію з приступних ресурсів. В будь-якому разі на цьому етапі пошуку маємо орієнтуватися на наявні ознаки професійності.

Перша з них – це відсутність між потенційним клієнтом та його потенційним психотерапевтом подвійних стосунків. Тобто клієнт та психотерапевт не є родичами, друзями, знайомими, співробітниками. Тим паче начальником та підлеглим або студентом та викладачем.

Другою наявною ознакою є свідоцтва про освіту та спеціалізацію. Тут потенційному клієнтові потрібно знати, на що дає право спеціалісту диплом зво (закладу вищої освіти), а на що – ні. Наразі в Україні не існує державної програми підготовки спеціалістів з гуманістичної (немедичної) психотерапевтичної роботи із здоровими людьми. «Психотерапевт» як окрема професія є відсутнім в офіційному переліку професій. Навчальні програми підготовки психологів, клінічних психологів та лікарів-психотерапевтів не вимагають від студентів проходження власної психотерапії та пропрацювання особистих проблем. Для роботи гуманістичного психотерапевта ця умова є обов'язковою. Адже основним інструментом гуманістичного терапевта є його особистість. Як кажуть, «психотерапевт працює собою». Тому власний «інструмент» має бути добре знайомий терапевтові та чутливо налаштований.

В країнах, де професія «психотерапевт» є визнаною на державному рівні, спеціалісту, який не пройшов власну психотерапію, не нададуть права практикувати.

Отже, якщо людина має університетський диплом про психологічну освіту, вона може викладати, займатися науковою діяльністю, діагностувати й надавати рекомендації за результатами діагностики; проводити розвиваючі заняття, використовувати знання психології в різних професійних галузях. Клінічні психологи мають право працювати в медичних закладах. Лікар-психотерапевт це психіатр, який здобув спеціалізацію з психотерапії (у медичному навчальному закладі). Місце роботи лікаря-психотерапевта – медичний заклад.

Психотерапевтична робота із здоровими людьми потребує спеціального окремого навчання. Наразі в нашій країні існують недержавні програми психотерапевтичної та консультаційної освіти за європейськими стандартами. Багато з цих програм є достатньо якісними. На навчання приймають людей із вищою освітою. Тому психотерапевт, до якого ми звернемося, окрім диплома про вищу психологічну, педагогічну, медичну або філософську освіту (базова вища освіта є обов'язковою), буде мати сертифікат про проходження такої програми. Продовжуваність програми не може бути коротшою ніж 4-5 років.

Декілька короткотривалих навчальних програм не замінюють одну освітню. Професія психотерапевта потребує постійного навчання. За допомогою навчальних програм спеціаліст підвищує свій професійний рівень. Отже, пам'ятаємо: підвищення кваліфікації окремо, саме психотерапевтична освіта – окремо.

Після того, як попередній вибір одного чи декількох спеціалістів зроблено, можна рухатися далі. Познайомитися із професійними проявами психотерапевта: почитати його (чи її) статті, коментарі. Добре, коли є сайт (сторінка), на якому можна дізнатися про точку зору спеціаліста на певні феномени та життєві події. Визначитися (звісно, попередньо), чи комфортно буде в якості клієнта співпрацювати із цим психотерапевтом. Зазвичай на сайті можна одразу дізнатися про вартість психотерапії та визначитися щодо своєї спроможності сплачувати.

Настав час записатися на першу зустріч. Дорослі люди домовляються із психотерапевтом особисто. Дітей записують батьки або особи, що їх замінюють.

Приміщення, в якому проходитимуть зустрічі, має надавати можливість клієнтові та психотерапевту залишитися сам на сам. Також в ньому має бути доступ до питної води, туалету та можливості зняти верхній одяг. Кабінет психотерапевта може розташовуватися в приміщенні організації, де працює спеціаліст, або в орендованому психотерапевтом (довгостроково чи погодинно) офісі.

В психотерапевтичному середовищі ходять історії про те, як «коли все починалося, працювали із клієнтом на лавочці в парку». Психотерапевти теж є людьми та їхні спогади про минуле теж бувають романтично забарвленими. Щодо роботи в теперішньому часі – працювати краще в ізольованому приміщенні.

Коли рішення записатися до психотерапевта прийнято, перед нами може постати питання, чи повідомляти близьким про наш намір, чи ні. Це справа особиста й вибір за нами. На будь-яке поводження з своєю особистою інформацією ми маємо право. До речі, переживання через це питання теж можуть стати матеріалом для психотерапевтичної роботи.

Початок роботи із психотерапевтом це час, коли клієнт та спеціаліст придивляються одне до одного. Чи зможуть вони співпрацювати, чи ні. Вибір ще продовжується. Відмова (з боку клієнта) чи перенаправлення (з боку психотерапевта) є можливими та абсолютно нормальними. Вони не є свідченням якоїсь «неправильності» чи непрофесійності. Як колись пояснювала автор тексту своїй клієнтці існування можливості неспрацюватися: «Буває так, що двоє хороших людей не можуть бути разом». Клієнт й терапевт мають право відмовитися працювати саме одне з одним. Психотерапевт, до того ж, зобов'язаний відчувати й розуміти, з якою проблемою він зараз не може ефективно працювати через свої особисті причини. Та перенаправляти клієнта в такому випадку до іншого спеціаліста. Такі дії психотерапевта свідчать саме про його професіоналізм.

Проходження базових кроків з пошуку психотерапевта бере деякий час. Термін пошуків буде різним для кожного клієнта. Та свідоме ставлення до професійних якостей спеціаліста з допомоги може відкрити нам шлях до зцілення.


Другие статьи по теме "Психология и психотерапия":