просто книжки

Роберт Гайнлайн "Чужинець на чужій землі"

Владлена Дмитрієва
«Чужинець на чужій землі» Роберта Гайнлайна – спроба з мета-позиції поглянути на людей технологічно розвиненого суспільства. Написаний в 60-х роках 20-го сторіччя, роман описує події далекого майбутнього. Яке для нас із вами є майже сучасністю.

Космічна експедиція с Землі знаходить на Марсі людину, яка народилася на цій планеті. Хлопчик вижив завдяки марсіанам, які виховали його як своє «пташеня». Ну, не зовсім як своє. Він мав виконати певне завдання на Землі для своїх вихователів. Та це з'ясовується для головного героя й читачів аж наприкінці книги.

Майкл Сміт (таким є земне ім'я героя) з самого початку свого перебування на Землі являє собою парадокс. Людина за зовнішністю та фізіологією, він не може витримувати земну гравітацію та повітря. Маючи людський мозок та потужний інтелект, він оперує поняттями життя, Всесвіту, часу та моральних цінностей, які кардинально відрізняються від людських. Порівнювати їх з людськими (для розуміння) можливо тільки дуже приблизно. Зрозуміти просто важко.

Сміт швидко опановує англійську. Адже немає нічого дивного для людини у вивченні мов. Та досі єдиною мовою, яку він знав, якою думає, була і є марсіанська. Для якої людській мовний апарат не є пристосованим.

Не маючи жодного уявлення про власність та гроші, Майкл Сміт за земними законами (та юридичними парадоксами) стає найбагатшою людиною Землі. Читачеві, який за умовчанням є носієм людської психології, зрозуміло, на яку небезпеку в людському суспільстві це неочікуване багатство наражає Майкла. Та для самого Майкла це абсолютно незрозуміло.

Явище на ім'я «Майкл Сміт» запускає ефект «жука у мурашнику», за Стругацькими (А. та Б.Стругацькі «Жук у мурашнику»). Його існування становить необхідність вибору для людей, чий шлях перетинається з Майкловим. «У житті кожної людини наступає такий момент, коли вона має вирішити, чи варто ризикувати «своїм життям, щастям та священним обов'язком» заради сумнівного результату. Ті, хто не впорається з цим викликом, - просто діти, які надто рано виросли, і ніхто інший» (с).

«Людина з Марсу» передусім дає можливість людям більше дізнатися про самих себе. Питання в тому, чи насмілиться хтось скористатися такою можливістю. Автор запитує вустами одного з персонажів: «…як ти примудрився так багато дізнатися про техніку - і не знати, як влаштований ти сам?»(с).

Якщо вважати мову, за фахівцями, кодом, то Майк для спілкування із світом використовує зовсім інший, ніж люди, код.

Що буде, якщо поставити світ людських уявлень про правильне й нормальне «догори дриґом і вивернути навиворіт» (с)? Якщо звільнитися від «само собою зрозуміло» та «за умовчанням», багато речей з людської реальності виявляються важкими для пояснень, нелогічними або безглуздими.
Чи витримають людські норми випробування відсутністю раціоналізації, знеціненням апелювання до «це знають всі нормальні люди» та «так було завжди»?

Сарказм і сум, серйозність та розмірковування, гумор, жаль та несподіванки реальності пронизують всю книгу. «…історія розвитку – це довгий, довгий перелік фахівців, які страшенно помилялися, коли були впевнені у своїй правоті» (с), - говорить один з дослідників феномену Людини з Марсу.

Коли відкинути оцінки, що ми, люди, звикли надавати явищам; взяти їх «по модулю», тоді стає можливим все. Засновник нової гедоністичної релігії, де у церкві працює казино та бар, дійсно виявляється високостатусним ангелом.

Звичайна для землянина пропозиція медсестри принести воду хворому виявляється запрошенням до ритуалу, отримати яке є великою честю. Наслідки вже не можна відмінити. Тільки разом із життям.

Нормальні й звичайні для Майка дії є неможливими або утрудненими для інших людей. Та такими не усвідомлюються. Він щиро впевнений в тому, що «я лише яйце»(с). Це так по-людськи – не помічати своїх сильних сторін!

Численні обмеження людського суспільства, не кажучи про обмеження самої мови, кидаються у вічі при погляді з боку.

Обмеження в часі, знаннях, цінностях, бажанні вчитися. Чи можуть осягнути поняття «завжди» створіння, які обмежують поняття «довго» строками свого фізичного існування? Тобто десь біля 100 років. На відміну від тих, хто не вмирає та може спокійно обмірковувати будь-яке питання декілька сотень років. А може, й тисячу за земними мірками. За таких умов нерозуміння чогось одразу не є приводом для засмучення. Потрібно просто «почекати на повноту».

Обмеження паралізують навіть роботу знаного астролога. Вона не може скласти гороскоп Майкла, тому що проблема «…непереборна. Сміт народився не на Землі.
У її астрологічній біблії не припускалося навіть думки про те, що людська істота може бути народжена десь ще. Анонімний автор жив і помер ще до того, як на Місяць відправили першу ракету»(с). Трохи пізніше інший персонаж, застерігає: «…не спирайся на набуті колись знання, бо тут ти зазнаєш невдачі» (с).

Майкл Сміт щиро намагається «ґрокнути» (марсіанське поняття, яке неможливо повністю перекласти; набагато глибше понять «усвідомити», «зрозуміти», «відчути») людей. Виходить це в нього із різним ступенем парадоксальності. В залежності від ідеї: ««поспішати» - це одна з людських ідей, яку він узагалі не міг ґрокнути» (с). На відміну від спілкування із тваринами. «Кіт з Майком одразу ж ґрокнули один одного, і Майк вважав його хижацькі думки приємними та дуже марсіанськими» (с).

Щодо людей – для одних важливими є особистість Майка, його світогляд та пропозиція життєвих змін. Інші воліють використати його або боятися. Зокрема релігійний культ, що є панівною релігією у Федерації, дуже хоче мати Людину з Марса у своїх лавах. Гайнлайн саркастично та психологічно точно показує технологію створення привабливої обгортки для продажу ідей. «…він [засновник культу] так само багато взяв від масонства, католицизму, комуністичної партії та Медісон-авеню, як і від кількох давніх священних книг, - і написав на їх основі своє Нове Одкровення… В якому загорнув це все у цукрову оболонку повернення до примітивного християнства – щоб задовольнити своїх покупців» (с).

Майкл Сміт не вміє робити «цукрові оболонки». Він говорить речі, які є не просто незрозумілими для пересічного містянина. Він формулює їх абсолютно незвичним чином. Це лякає та викликає агресію. Адже за агресією завжди ховається страх. Так вже влаштовано психологію людини.

«Завжди можна проаналізувати культуру за її мовою – а в марсіанській немає слова «війна»» (с). Він не каже, що війна та зброя є зло (розділення на зло й добро хоч якось знайоме людям). Він каже, що в них немає сенсу. Для розуміння, чи, ще складніше, ґрокання цього, потрібний зовсім інший рівень розвитку.

Хоч би якими чудовими не були нові ідеї, закономірність опору їм на рівні суспільства формулює дуже освічений послідовник Майка: «…жодне суспільство, - не має значення, до якої міри ліберально налаштоване, не дозволить безкарно кинути виклик його засадничим ідеям» (с).

Завершення земного перебування Людини з Марса є закономірним з точки зору умов, що їх поставив автор, та трагічним з точки зору читача. З точки зору самого Майка відбулося звичайне відділення від тіла.

Тому Архангел Майк діловито знайомиться із своїм помічником, зсуває німб та стає до роботи. Адже йому слід втілити так багато змін.

Другие статьи по теме "Просто книжки":