психологія та психотерапія

Художня література в роботі психолога – навіщо та чому

Владлена Дмитрієва
В своїй роботі із клієнтами я часто використовую художню літературу. В якості прикладів та порівнянь, як знахідку чогось спільного, матеріал для домашнього завдання, привід безпечно поговорити про щось важливе тощо.

Чому та навіщо це робити, коли існує достатньо посібників та підручників з психології? Професійна література, де чітко описано психологічні феномени та їхні прояви, захисти, особливості складу особистості. Все є добре поясненим з точки зору наукових теорій, що ними керуються автори посібників. Та обґрунтовано на інтелектуальному рівні.
Автори художніх творів, навпаки, описують життєві ситуації та поведінку своїх персонажів на емоційному рівні. Книгу, яка не захопить нас емоційно (маю на увазі художню літературу), ми не будемо читати з доброї волі.

При спілкуванні з людьми ми зазвичай зустрічаємось тільки з «вітриною». З тим, що вони хочуть (свідомо чи несвідомо) донести до нас. Свідомо чи несвідомо нам презентувати.

Ми теж показуємо людям зазвичай свою «вітрину». Це вимагають норми культури, в якій ми живемо. Завдяки цій «вітрині» ми можемо співіснувати на конвенційному рівні. Хоча навіть в рамках нашої культури та суспільства ми є дуже різними на індивідуальному рівні.

Та, якщо реагувати на вчинки інших людей й робити висновки тільки з «вітрини», можна помилитися.

Можливо, ми самі стикаємось із тим, що коли щось робимо, якось себе презентуємо, то отримуємо не таку реакцію людей, яку б нам хотілося отримати. Реакцію не на ту людину, якою ми є.

Й так само робимо ми – ми реагуємо не на людину, якою вона є, а тільки на її «вітрину». Це може створювати великі труднощі у спілкуванні.

До чого тут художня література та яким чином вона може допомагати? Автори художньої літератури зазвичай показують нам, як читачам, два боки такого спілкування, два боки презентування.

З одного боку, вони показують «вітрину» свого персонажу, те, що він пред'являє своєму оточенню. Його фрази, манеру спілкування, зовнішній вигляд.

Водночас автор дає опис переживань. Автор показує, що насправді переживає та відчуває герой, коли він вчиняє так чи інакше. Й читач може бачити, що є велика різниця між тим, що хоче (чи вимушений) показати персонаж, і тим, що є насправді. Тоді ми співчуваємо персонажеві та сердимося на тих, хто не розуміє загадок його душі. Але він їх нікому не показує. Читання думок та намірів, що є прихованими, є здібностями персонажів літератури фантастичного жанру.

Сумісну роботу клієнта з терапевтом можна порівняти із навчанням новому способу життя та вмінню сприймати його багатомірність. Бачити більше кольорів.

Читання літератури з психологічної точки зору допомагає надбати практичні знання «під запит». Яке ж навчання без практики!

Ці знання корисні й для тих, в кого наразі немає потреби у професійній психологічній допомозі. «Начитаність» текстами з описами переживань та емоційних станів персонажів сприяє більшої гнучкості нашого сприйняття людей. Розумінню різниці між вітриною та змістом. Здатності витримати паузу, не реагувати одразу на вітрину. Усвідомленню того, що кожна вітрина ґрунтується на особистому досвіді людини. На її уявленнях про прийнятне й неприйнятне, правильне та неправильне. Про усталені норми та їхні порушення.

Завдяки «спрямованому читанню», ми можемо зменшити категоричність в сприйнятті слів та вчинків інших людей.

Та через деякий час здивуватися, як змінилися оточуючі. В кращий бік.

Інші статті за темою "Психологія та психотерапія":