психологія та психотерапія

Галілей, стрес та літературні персонажі
#книготерапія

Владлена Дмитрієва
Стрес та його різновиди

Про явище стресу зараз існує чимало інформації. Як суто наукової так і популярної. Та на побутовому рівні слово «стрес» більшою мірою продовжує сприйматися як позначення чогось поганого.

Як і багато інших психологічних феноменів, стрес зазвичай не має знаку. Додатного чи від'ємного забарвлення йому надають наслідки, що їх переживає людина.

Наше щоденне життя сповнене подій. В цій статті під стресом ми будемо розуміти подію, яка відбувається певним чином та має певні наслідки. Для того, щоб впоратися із ними, людина потребує більших ресурсів та більших зусиль ніж для звичайного перебігу життя.

Взагалі без стресу наш розвиток, просування вперед є неможливим. Ми рухаємся «вперед та вище», долаючи стрес. Його можна умовно поділити за рівнем ресурсів (фізичних та душевних сил), який вимагає подолання.
Еустрес – стрес, переживаючи який, людина має баланс між зусиллями, які має докласти, та ресурсами, що знаходяться в її розпорядженні.

Дистрес – подолання наслідків стресу вимагає більш високого рівня ресурсів, ніж його має людина.

Еустрес – це, умовно кажучи, «стрес зі знаком «+»». Ми розвиваємось за допомогою саме еустресу. Наприклад, фізичне навантаження при заняттях фітнесом, психологічне та емоційне під час інтелектуальних ігор чи радісних переживань є стресом. Його наслідки приємні та додатні, якість життя після еустресу підвищується.

Дистрес - «стрес зі знаком «-»», він нас виснажує.

Говорячи далі про стрес, ми будемо мати на увазі саме дистрес. Його може спричинити як подія, що відбулася зненацька, так і напружена діяльність, яка виконується довго, без психологічного та фізичного перемикання на щось інше. Або важкі переживання, які тривають довго (так само без перемикання). Тобто стрес накопичується. В такому випадку ми говоримо про хронічний стрес.

Стрес впливає на психоемоційний стан людини й на фізичний. На фізичному рівні він впливає на імунну систему, тобто на здатність організму опиратися захворюванням.

Приклади ситуацій, які можуть викликати хронічний стрес

Перебування на війні, робота молодої мами; робота, яка пов'язана із високої відповідальністю; перебування в несприятливих психологічних обставинах (життя в депресивному районі, мобінг, психологічний та емоційний аб'юз).
Стресові чинники

Стрес можуть спричинити інформаційні чинники (інформація про щось, що загрожує життю або світобудові людини), соціальні (зміна соціальних умов), природні та фізичні (природні катастрофи, техногенні катастрофи, травми та захворювання), психологічні та емоційні (психологічне перевантаження, дефіцит додатних емоцій, любові, насильство та ін.). Часто ці чинники діють разом.

Чи буде певний чинник стресовим для конкретної людини (та якими будуть наслідки) залежить від її особистісних особливостей.

Зовнішні прояви стресу

Назовні стрес може проявлятися як збудженістю, так й загальмованістю. Якщо це «стрес-«+»» (фітнес, гра, інтелектуальна наснага, кохання), то завдяки викиду адреналіну людина має підвищений настрій, прискорюється швидкість мовлення, змінюється колір обличчя, блищать очі, має гарне самопочуття. Адекватно сприймає реальність. Через деякий час всі параметри приходять до норми.

«Стрес- «-»» викидом адреналіну забезпечує агресивний настрій, також прискорення мовлення, зміну кольору обличчя, вербальний (або фізичний) вихід агресії. Це так звана реакція «бий» з трійки «бий, тікай, завмри». Також, в залежності від особистості, яка переживає стрес, можуть проявлятися інші дві реакції. Реальність сприймається адекватно. Через деякий час всі параметри приходять до норми.

Хронічний стрес виснажує людину й проявами швидше будуть загальмованість, утруднення з увагою, пам'яттю, координацією, зі сном. Може довгий час тривати зниження настрою, зміни апетиту – підвищення (заїдання стресу) або зниження. Може розвинутися підвищена емоційність та підвищена дратівливість й агресивність. Також наслідком хронічного стресу може бути депресія.

Людина може не помічати, що саме з нею коїться. Просто відчувати, що з нею «щось не те».
Стрес не за підручниками

Декілька сторічь тому сучасники активно вимагали суду інквізиції над вченим. Шкільні підручники історії пояснювали їхню поведінку невіглаством. Та нічого не казали про те, що ці люди переживали стрес від інформаційного чинника. Уявіть себе – спокійно живете, світ є таким знайомим, нерухомим та пласким. Й тут приходить якийсь чужак, негідник на ім'я Галілей й каже, що Земля кругла та крутиться. Звісно, ви потерпатимете від стресу, адже ваш світ під загрозою загибелі. Невігластво часто шукає винних та породжує ненависть. От і Галілео Галілей стає об'єктом для неї.

В старій комедії «Ширлі-мирлі» наочно показана реакція людини ХХ сторіччя на стрес від інформаційного чинника. Персонаж, агресивний антисеміт, вважає себе справжнім християнином. При цьому він є абсолютним невігласом щодо цієї релігії: «Що?! Мій Ісус – єврей?!». Глядач фільму може спостерігати агресивну міміку, підвищення голосу, прискорення мовлення.

Стрес в художній літературі

Художня література часто надає нам психологічно точні приклади реакцій на стрес, зумовлений різними чинниками.

Героїня відомого твору, - «Джен Ейр» Шарлотти Бронте, - демонструє протилежну, ніж в персонажу «Ширлі-мирлі», реакцію на шокуючу інформацію. Отримавши звістку на власному весіллі про те, що Едвард Рочестер вже одружений, вона спочатку загальмовується та перебуває в стані оглушення. Збоку такий стан може сприйматися як абсолютний спокій. Згодом, опинившись у своїй кімнаті, Джен дає те, що називається «відтермінована реакція». Переживання усвідомлення того, що сталося, буквально затоплює героїню, як бурхливий потік. За її словами: «Ця страшна година не підлягає опису» (с).

Наслідки хронічного стресу, зумовленого психоемоційним чинником (нестача любові та підтримки), впливають на спосіб життя Джемайми, героїні роману Джейн Грін «Джемайма Дж., або Щасливими не народжуються». Джемайма може впоратися із труднощами, тільки заїдаючи їх. В їжі вона знаходить підтримку. Потім переживає почуття провини через переїдання. Потім заїдає стрес від переживання почуття провини. Таким чином роками ходить «замкненим колом».

Сприйняття їжі та процесу їжі у випадках заїдання викривлюється. Це відбивається на мові. Ми не усвідомлюємо, як починаємо ставити знак «=» між «пожувати» й «поїсти». Таку зміну сприйняття дотепно показано у фантастичному романі «Леопард з вершини Кіліманджаро» Ольги Ларіонової. Герой довгий час знаходився в стресовому середовищі, в повній самотності після аварії на космічному корабелі. Для того, щоб зберегти здоровий глузд, він мав урізноманітнювати проведення свого часу. Їжа та «жування» виконували цю функцію. Мозок «сплітає» бажання попоїсти та заспокоїтись. Коли персонаж відчуває, що зголоднів, він просить робота принести «щось пожувати». Робот же налаштований розуміти накази буквально. Та приносить…шматок ковбаси, спресований таким чином, що його можна «жувати від півтори до трьох годин» (с).

Хронічний стрес, що викликано психоемоційними чинниками (страх смерті, страх перед доносом, постійні прощання й поховання), інформаційними та фізичними (довготривалий дискомфорт, поранення) переживає герой роману Е.Ремарка «Час жити та час помирати». Автор із лікарською точністю описує реакцію на хронічний стрес війни та звичну реакцію персонажу на додатковий стрес (розстріл та поховання партизанів) на тлі хронічного стресу.

Едмона Дантеса («Граф Монте- Крісто» А.Дюма) заскочує стрес зненацька, чинники психоемоційні. Його життя декілька разів різко змінюється впродовж короткого терміну: звинувачення - виправдання - ув'язнення. Радісна подія теж може бути сильним стресом. Читачі роману пам'ятають реакцію втікача із замку Іф на нарешті отриману волю.

Стрес також може бути накопиченим та спровокованим навмисно. Саме такий стрес переживає герой роману О. Марининої «Я помер вчора». Під впливом стресових чинників він поступово виснажується, втрачає здатність реально сприймати поведінку оточуючих, розриває соціальні зв'язки.

Цю героїню стресова подія настала зненацька, але на фоні хронічного стресу (громадянська війна). Чинники стресу - психоемоційні та фізичні (напад). Мова йде про Скарлетт О'Хара («Віднесені вітром» М.Мітчелл) та її реакцію на вбивство солдата, що хотів її зґвалтувати.

Психоемоційні чинники можуть провокувати парадоксальну реакцію на загрозу для життя. В дотепній, веселій, сумній та страшній «Кіберіаді…» Станіслава Лема стресова подія настає зненацька для персонажа. Психоемоційні чинники (нездійснені надії, вкладення великої кількості власних ресурсів, порушення картини світу, загроза амбіціям в присутності друга-суперника) є настільки важливими для видатного робота-конструктора Трурля, що він зухвало сперечається із своїм створінням. Незважаючи на пряму загрозу знищення.

Початки допомоги (самодопомоги)

Стрес є наслідком певної ситуації. Тому при допомозі та самодопомозі діє перше правило допомоги: спочатку видалити людину з ситуації, яка травмує.

Або хоча б на деякий час призупинити дію стресових чинників(особливо це стосується хронічного стресу). Декілька годин, одна, півгодини, навіть 15 хвилин «волі» є дуже важливими для відновлення (припинення виснаження) ресурсів. Та усвідомлення існування шляхів виходу.

Після цього, реально оцінивши ситуацію¸ вирішити – чи пропонувати свою допомогу, чи дати людині можливість впоратися із наслідками стресу самостійно, чи спрямувати її до спеціалістів. Адже не завжди можна допомогти людини (та й собі) самотужки.

Інші статті за темою "Психологія та психотерапія":