КОТОТЕРАПІЯ

Емпатія

Отже, про емпатичні розмови. Щоб вони були саме такими, терапевт повинен мати оту емпатію. В будь-якому тексті щодо професійних навичок психотерапевта є абзац про «е». Зараз вважається, що «е» є необхідною для всіх, хто працює з людьми. Та й в успішному спілкуванні без неї не обійтися. Добре. Хто ми є такі, щоб сперечатися із фахівцями!

Питання в тому, де ж цю емпатію видобути або як її в собі розвинути. Також в тому, що вона собою являє. Ось тут у людей і починається плутанина. Хтось плутає її з симпатією, хтось – із співчуттям. Хтось з уважністю, а хтось взагалі із розумінням (яке «йде» не від почуттів, а від мозку). Неоковирною людською мовою про емпатію кажуть, що це здатність відчути переживання іншої людини, як свої. При цьому пам'ятати про те, що вони не свої («як»). Водночас пропускати чужі переживання через себе. Водночас не ототожнювати себе з іншою людиною. Чи можна дивуватися тому, що, намагаючись розібратися в предметі, бідолашні люди часто віддають перевагу просто вигляду, що все зрозуміло! Та жодному коту не спаде на думку ототожнювати себе із хазяїном! Водночас кіт може дуже добре відчувати, що з його людиною коїться.

Вважається, що більш-меншою мірою емпатія притаманна майже всім людям. Є люди, в яких «е» відсутня. Але це зовсім інша історія.

Для професіонала «більш-менш» щодо емпатії не є прийнятним. Тобто потрібно її розвивати. В якості орієнтира, до чого потрібно прагнути, пропонується метафора «постояти в туфлях клієнта». Але метафори бувають такими метафоричними…

Котам не потрібні ніякі метафори. В туфлях, звісно, коту не постояти. Адже, на відміну від двоногих, коти вкрай гармонійні істоти. Кінцівок в них чотири. Тому полежати на чотирьох парах хазяйського взуття – залюбки!

Також: на хазяйському стільці, під хазяйським пледом, на хазяйському мотоекіпіруванні та в шоломі, на хазяйському кріслі, та, звісно, на хазяйському ліжку. Відчування та ніякого ототожнення!

Другие статьи по теме "Кототерапія":